Риза

Риза, -зи, ж. 1) Риза, одежда священнослужителей. Чуб. І. 5, 85. Коли не піп, то не микайся в ризи. Ном. № 9571. 2) Попови ризи. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 371. 3) = Різа.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РИ́ЗА, и, жін. 1. церк. Верхнє вбрання священика, яке вдягається під час богослужіння. Благочинний надів ризи й почав читати молитви (Нечуй-Левицький, III, 1956, 110); Січовий панотець Микита нашвидку, підтикавши ризи, з-під яких видно було добрячу козацьку шаблю, окропив святою водою козацькі лави (Яків Качура, Вибр., 1947, 214);Молоденький священик, призначений в Раїм на парафію, одягнув ризу, і почалася похоронна відправа (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 257); * У порівняннях. Черкне хто сірник, — і на мить виткнеться з пітьми з десяток сірих облич, здригнеться молочний туман і заграє, як риза в церкві, жовта осіння галузка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 71). 2. Парадний одяг царів. А він собі [цар Давид], узявшись в боки, ..В червленій ризі похожає [походжає] (Тарас Шевченко, II, 1963, 91). 3. Металеве покриття, оздоблення на іконах, що залишає відкритими лише зображення обличчя та рук; оклад. Ганна Федорівна послала його молодій образок в срібній позолоченій ризі (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 117); В церкві було темно й сумно; одна лише лампадка миготіла перед образом пречистої матері,.. граючи блищиками на срібній ризі (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 66). 4. заст., поет. Взагалі одяг. Їхала [Катерина] селом серед святочно вбраних людей, їхала на велике посміховище, а людям хотілося на коліна падати, мовби мадонну на осляті побачили в ризах срібносніжних (Гнат Хоткевич, II, 1966, 258); * Образно.День уже гас. Гори міняли своє блакитне убрання на рожеві з золотом ризи(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 319); Верби жовтіли і слали на блакить води золоті ризи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 452). ♦ Напитися (допитися) до [положення] самісіньких риз — дуже сильно, до непритомності сп'яніти. Хіба ж він знав, що вчитель такий благородний чоловік? Сьогодні ж, сьогодні піде з ним на мирову і нап'ється до самісіньких риз (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 508); Напоїти до положення [самісіньких] риз — довести кого-небудь до дуже сильного сп'яніння. Вважають [заможні міщани] гріхом не покласти певним способом куті на стіл і майже на кожний день року мають такі обов'язкові обряди двовірного походження, аж до обов'язку напоїти на поминках дяка до положення риз (Михайло Драгоманов, I, 1970, 293). 5. розм. Смуга землі. Зашуміло на вдовиній ризі, задзвеніло. Весело й шумко почалася праця (Степан Васильченко, II, 1959, 170). 6. діал. Спеціальне пристосування у вигляді дерев'яного жолоба, яким гуцульські лісоруби спускають з гори вниз зрубані дерева. Від того джерела директор казав вибудувати спуст (ризу) аж просто на фабричне подвір'я (Іван Франко, I, 1955, 367). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 532.

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Риза, -зи, ж. 1) Риза, одежда священнослужителей. Чуб. І. 5, 85. Коли не піп, то не микайся в ризи. Ном. № 9571. 2) попови ризи. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 371. 3) = різа.

«Словники України on-line»

ри́за – іменник жіночого роду

відмінока	однина	множина
називний	ри́за	ризи
давальний	ризі	ризам
родовий	ризи	риз
знахідний	ризу	ризи
орудний	ризою	ризами
місцевий	на ризі	на ризах
кличний	ризо	ризи

Ілюстрації

Цікаві факти

Ризи

Положення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні (V)

У роки правління візантійського імператора Льва Великого, Македонянина (457-474), брати Гальбій та Кандид, наближені царя, вирушили з Константинополя до Палестини на поклоніння святим місцям.

Більше читайте тут: [1]

Див. також

Вставити посилання на схожі слова зі словника Грінченка