Ремество

Ремество, -ва, с. Ремесло. Отцеваматчина молитва в кунецтві, в реместві на поміч помагає. Мет. 347.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РЕМЕСТВО́, а, сер., розм. Те саме, що ремесло. Поганеньке ремество краще доброго злодійства (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 93); На цехових короговках, гаптованих шовком та золотом, сяяли ознаки ремества: чобіт, ножиці, меч, молот, риба, кухоль (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 379).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 501.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Ремество-Ремесло

Ремесло, -ла, с. 1) Ремесло. Нема то ремесло, як леміш та чересло. Ном. № 10125. 2) Собраніе инструментовъ, употребляемыхъ въ какомъ нибудь ремеслѣ. Забрав усе своє ремесло та поніс додому.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 11.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Ремесло́ = Ремество́ — дрібне ви­робництво готових виробів, що ба­зується на ручній техніці, а також певна професія, фах. Ремесло золо­то принесло (приказка); Ремесло за плечима не носити (приказка); По­ганеньке ремество краще доброго злодійства (прислів’я).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 497.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

РЕМЕСЛО, ·стар. ремество ср. рукомесло, рукодельное мастерство, ручной труд, работа и уменье, коим добывают хлеб;

Само занятие, коим человек живет, промысел его, требующий более телесного, чем умственного труда. Ремесла за собой (за спиной) не носишь, а с ним добро. И то ремесло, коли кто умеет сделать весло. С ремеслом не пропадешь. Без ремесла-без рук. Не у ремесла, так у промысла, звероловы, рыбаки. Лесное ремесло, дуги, ободья, оглобли и пр. У них ремесло под мостом, грабят проезжих. Наше ремесло быльем поросло, или было ремесло, да быльем поросло, то же, что: было ремесло, да вином залило. Соха кормит, ремесло поит, промыслы одевают, обувают. Всякое ремесло честно, кроме воровства. Худое ремесло лучше хорошего воровства. И воровство ремесло (приб. да не хлебное). Ремеслу везде почет. Ремесло за плечами не висит (не тяготит). Ремесло вотчина. Ремесло кормилец. Знай одно ремесло, да блюди, чтоб хмелем не поросло! Было ремесло, да хмелем поросло. Ремесло пить-есть не просит, а с ним добро (а само кормит). Ремесло не коромысло, плеч не оттянет. Ремесло к собакам занесло. Такое ремесло, что к черту занесло (хмель). Вот то ремесло, что весь дом растрясло! У кого воровство, у того и ремесло. Не с ремеслом вор - и не без промысла. Человек сыт одним хлебом, да не одним ремеслом. Больше ремесла, больше и злыдней (т. е. дела, хлопот). За ремеслом ходить- землю сиротить. Ремесловый, ремесленный люд, ремесленник, -ница, и ·стар. ремественник, кормящийся ремеслом, и пр. сапожным, скорняжным, кузнечным, столярным и пр. вообще мастеровой. Ремесленная Управа. Ремесленные сословия. Ремесловые промыслы. -ников и -ницын, все, что лично их; -ничий, -нический, к ремеслам и к ремесленникам относящийся. Ремесленность жен. -ничество ср. мастерство, занятие рукомеслом, ремеслами. Ремесленничать, заниматься ремеслами, особенно в крестьянстве.

Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863-1866.

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Ремесло — дрібне виробництво за допомогою примітивного знаряддя, для задоволення широких побутових потреб, господарського (раніше й військового) виряду, різного роду будівництва та частин його устаткування.

З завмиранням натурального господарства ремесло відокремилося від хатнього виробництва (для власних потреб і для сусідів) і, щораз більше спеціалізоване, зосередилося головне в містах і містечках у вигляді дрібних підприємств. Вироби виконувалися на замовлення, рідше на ринок.

У ремісничих підприємствах майже нема поділу праці, хіба часткова допомога членів родини чи підмайстрів (челядників) і учнів-практикантів. Ремісник є власником майстерні і засобів виробництва, він сам (чи разом з вишколеним підмайстром) є самостійним виробником того чи ін. предмета, здатним виконати його від початку до кінця. Ремесло є його основним зайняттям і джерелом прожитку.

Із розвитком техніки ремесло, крім хисту й хатнього досвіду, вимагало чимраз докладнішого й спеціалізоіваного навчання. У добу найбільшого свого розквіту ремісники творили окрему, досить замкнену соціальну групу міщанського стану, характеристичну своїм побутом і громадським значенням, з особливими правами й обов'язками, визначеними цеховою організацією. Цим ремесла відрізняються від кустарної промисловості, яка переважно буває лише додатковим зайняттям (наприклад, у вільний від сільсько-господарських робіт час). Ремесло відмінне від мануфактури, в якій є більший поділ праці, господарська ініціатива і засоби виробництва не належать виробникам; крім того, наявні відповідні технічні прилади і рушії (вода, вітер тощо). Але в індустріальну добу у ремісничому виробництві застосовуються, крім основної ручної праці (чи ручних або ножних машин), також досконаліші (наприклад, електричні) прилади.