Ремесниця

Ремесни́ця, -ці, ж. Ремесленница. Константиногр. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РЕМеСНИ́ЦЯ, і, жін. Жіночий рід до ремисник 1, 3. — Мені б якраз бути модисткою, ремисницею, — заговорила вона, зашпилюючи мені блузу на плечах, — ось дивіться, як я вам до ладу поправила (Леся Українка, III, 1952, 601); Ось фанерними листами Обшиває кают борти Загрубілими руками Ремесниця із Воркути (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 23).

Орфографічний словник української мови

ремесни́ця іменник жіночого роду, істота

Ілюстрації

Зовнішні посилання

1.Академічний тлумачний словник (1970—1980). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 564.

2.Орфографічний словник української мови. 2005.