Реля

Реля, -лі, ж. 1) Чаще во мн. ре́лі. Качель. Пішли на релі поколихаться. Лебед. у. 2) = Ліра. О. 1861. V. 52.

РЕ́ЛЯ, і, жін., рідко.

1. заст. Ліра. Дедалі моя популярність зростала. Купив собі у старця релю і вечорами на шкільних ґанках виспівував під її звуки: «Катерино, вража мати», збираючи коло школи ярмарок (Степан Васильченко, IV, 1960, 25); Просто перед нашою яткою сиділи кружком у поросі сліпі лірники, крутили свої релі й співали Лазаря (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 21).

2. перев. мн., діал. Гойдалка. Злетіли вгору бистрі релі, Обперлись ніжки об поміст (Максим Рильський, I, 1946, 225); Посеред майдану аж дві релі — крутяться в брязкоті, в музиці (Андрій Головко, II, 1957, 255).