Рапак

Рапак, -ка, м. Птица дергачъ. Вх. Лем. 459.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДЕРКАЧ 1, а, чол. Невеликий перелітний птах з жовтувато-бурим оперенням, який відзначається характерним скрипучим криком. Не співає соловейко, Лиш деркач дере, Вмерла вже весна кохана, Жаль мене бере (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 347); Висока трава чіплялася за ноги, скрипів деркач, кумкали жаби, але Сава Петрович нічого цього не помічав (Олесь Донченко, VI, 1957, 175); * У порівняннях. Брехач — як деркач: усе дерчить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 189). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 252.)

ДЕРКАЧ 2, а, чол.

1. Стертий віник. Весела загадка сміється, Що із брехні спекла калач, — Як свіжий — віником він зветься, А як пристаріє — деркач (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 317); Він.. пильно обтрусив старим деркачем великі й довгі, аж за коліно, чоботи й пішов до хати (Григорій Епік, Тв., 1958, 395); * У порівняннях. Посіклася пишна грива, Мов деркач зробився хвіст (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 62).

2. перен. Про щось обсмикане, обірване. — Треба вже, — заговорив панотець, — набрати для неї додільне платтячко, де ж їй ходити таким деркачем! (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 73); З мерзлої землі вставали деркачі брудного, дорідного, торішнього бур'яну (Іван Ле, Мої листи, 1945, 183).

Орфографічний словник української мови

Рапа́к іменник чоловічого роду, істота деркач - птах діал.