П’ятикутник, -ка, м. Пятиугольникъ. Желех.
П'ЯТИКУ́ТНИК, а, чол. Геометрична фігура, ламана гранична лінія якої утворює п'ять кутів.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 422.
