Пішак
Пішак, -ка, м. 1) = Піхурка. Угор. Вх. Зн. 49. 2) Пѣшій работникъ. О. 1862. IV. 93. 3) Пѣхотинецъ. К. Досв. 9.
Зміст
Сучасні словники
ПІША́К, а, чол.
1. Фігура найнижчої цінності у грі в шахи. Пішак — найслабкіша з фігур, бо має дуже обмежену рухливість: він може ходити тільки на одне поле вперед по вертикалі! (Перша книга шахіста, 1952, 28); Він поставив фігуру просто під пішака супротивника (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 136).
2. перен., розм. Невпливова, незначна або несамостійна людина, яка в своїх діях цілком залежна від волі інших. Він, бач, простий собі пішак, В тіні ізроду-віку... (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 330); — Правильно сказав про нього мій родич Георге Доброшану: король — пішак у руках американців (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 295).
3. заст. Давня українська неофіційна земельна одиниця міри від 0,5 га до 5 га. На Лівобережній Україні вживали такі земельні одиниці міри, як пішак (11 моргів), клітка (12 моргів) і т. д. (Народна творчість та етнографія, 2, 1967, 61); Захарко.. мав по пішаку поля в кожну руку ще й столипінський «додаток» у півтори десятини (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 32).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 552.
Ілюстрації
|
|
|
|
