Піхви

Піхви, -хов, мн. Ножны. З піхов шаблі виймайте. АД. І. 114. Ратище поламане, піхви без шаблі булатньої. Мет. 444. Ум. Піховки. КС. 1882. X. 40.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Сучасний академічний словник

ПІ́ХВИ, хов, мн. (одн. піхва, и, жін., заст.). Футляр для шаблі, кинджала, меча і т. ін.

Вікіпедія

Пі́хви (як застаріле уживається й однина — «піхва») — футляр для холодної клинкової зброї: шаблі, кинджала, меча тощо. Можуть бути шкіряними, дерев'яними, металевими і пластиковими. Згідно з одною з гіпотез, слово «піхва» (однина від «піхви») походить від прасл. *pošъva («оболонка», «обшивка»), зв'язаним з дієсловом «пошивати», яке змінилось під впливом «поховати»[3]. Звідси також біл. похва («піхви»), пол. pochwa, чеськ. pochva, словац. pošva («піхви»). Пор. також «пішва» («особливий шов для зшивання двох шматків тканини») і «пошивка» («наволочка»). Можливо, що звідси також походять слова «пахва» і «пах».Давнішим матеріалом для піхов слугувала шкіра: чохол з неї був імпровізованими піхвами. Надалі з'явилися складніші конструкції: з двох дерев'яних дощечок, обтягнутих шкірою. Існували також костяні та рогові піхви. У XIX ст. набули поширення цільнометалеві піхви. Вони відрізнялися міцністю, проте, сильно тупили клинок. Піхви сучасних бойових та мисливських ножів частіше роблять зі шкіри, пластику, іноді — з цупкої тканини.Піхви, подібно іншим елемантам спорядження воїна, могли бути багато убрані, прикрашалися інкрустаціями, карбуванням, золотими та срібляними деталями. Для кріплення піхов до пояса на них передбачені кільця, втім, це не є невідмінним елементом: так, на піхвах японських мечів вони відсутні (їх носили застромленими за пояс), у Європі піхви часто їх не мали, просто прив'язували до них ремені спеціальним вузлом. Верхній кінець дерев'яних та шкіряних піхов, з того боку, куди встромляють клинок, зміцнювався захисною окантовкою: щоб вберегти його від пошкоджень лезом. Нижній кінець завершувався наконечником — бутеро́ллю (від фр. bouterolle)[4]. На дорогих піхвах бутеролі робили з дорогоцінних металів, слонової кістки, прикрашали фігурами.