Підмурок
Словник Грінченка
Підму́рок, -рку, м. Основаніе стѣны, фундаментъ. Св. Л. 26.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПІДМУ́РОК, рка, чол.
1. буд. Основа будови, споруди, зроблена з каменю, цегли, бетону і т. ін.; фундамент, підвалини. Був [дім] гарний. Лежав у городі, обведений стрункою залізною огородою, на невисокім підмурку (Ольга Кобилянська, III, 1956, 276); На червоному підмурку виросла біленька школа (Петро Панч, На калин. мості, 1965, 29); В обійсті.. на цегляному підмурку встановлено було вже велетенського казана (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 70).
2. перен. Те, що становить основу або початок чого-небудь, — Яка радість жити і бути свідомим того, що ти один з когорти сміливців, які завалюють старий світ неправди і.. закладають першу цеглину в підмурок майбутнього... (Петро Колесник, Терен.., 1959, 228); Мільйони рук, скованих єдиною волею класу, творять підмурки соціалізму... (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 279). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 460.
Словник синонімів
ПІДМУРОК фундамент, підвалина; підмурівок, підмур'я, підмурівка, підмурів'я.
Орфографічний словник української мови
Підмуровання — іменник середнього роду підмурок діалект
Додаткові дані
Ілюстрації
|
|
|
