Підлазити
Підлазити
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т.
Підлазити, -жу, -зиш, сов. в. підлі́зти, -зу, -зеш, гл. 1) Подлѣзать, подлѣзть подъ что нибудь. Підліз під лаву. 2) Подлѣзать, подлѣзть ближе, подползать, подползти ближе. Він спить, а гадюка до його підлазить — от-от укусить. 3) Взлѣзать, взлѣзть. Підліз він вище (на дереві). Чуб. II. 84. 4) Подходить, подойти лестью. Вона підлізла до Оксани та й стала їй росказувати, як то копитан її любить. Кв.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975.
ПІДЛАЗИТИ, ажу, азиш і ПІДЛІЗАТИ, аю, аєш, недок., ПІДЛІЗТИ, зу, зеш, док.
1. під кого — що. Йти або лізти, потрапляючи під кого-, що-небудь. Бугаї стоять по державних і колгоспних коровниках і стоять зовсім не для того, щоб підлазили під них і на своїх плечах піднімали (Остап Вишня, I, 1956, 401); — Прив'яжеться [Тимоха]. зачим я тут був, де ключ узяв? Нічого мені робити, я й підліз під стіл... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 294); Бондаренко вже намірився підлізти під вагон ешелону, що стояв поряд, але раптом увагу його привернув шум і метушня спереду состава (Андрій Головко, II, 1957, 458);
// до кого— чого, рідко під кого — що і без додатка. Лізучи, повзучи, крадькома наближатися до кого-, чого-небудь. Талалай підлазив до звіра на животі (Микола Трублаїні, I, 1955, 146); — Підліз під хату, — тихо. Я легенько відняв вікно, вліз в хату — благодать! (Іван Франко, XIII, 1954, 67); Микиту взяла охота — дай присліджу,.. ізсунувся тихенько в рів, рачки підліз ближче, висунув голову, дивиться (Степан Васильченко, I, 1959, 269);
// Посуваючись, наближатися. Здалось фашистові — завмер вогонь з окопу. Мов гадюка, підлазить танк — і офіцер підводить голову із люка (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 149).
2. до кого, під кого, перен., фам. Лестощами, хитрощами добиватися чиєї-небудь уваги, довір'я і т. ін. Уранці писар до голови й підліз з хитрощами, не розказуючи нічого, який йому бешкет Макухівна Ївга зробила (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 300); — Підлізли під старого, мовляла Палажка, так воно й є! Бо й справді: чим я од Василя гірший у батька? За віщо Василеві більш огороду од батька? (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 103).
