Півголий

Півго́лий, -а, -е. Полуобнаженный. Желех.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПІВГО́ЛИЙ, а, е, рідко. Те саме, що напівголий. Широкий степ — його [волоха] постіль; Кругом стіна — із небом гори; Нежатий хліб, жебрана сіль; Півголий сам, а діти — голі (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 107); Полум'яні листки повільно зривалися з півголих гілок (Олесь Донченко, VI, 1957, 506). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 378.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Півголий, -а, -е. Полуобнаженный. Желех.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ПІВГО́ЛИЙ, а, е, рідко. Те саме, що напівго́лий. Широкий степ — його [волоха] постіль; Кругом стіна — із небом гори; Нежатий хліб, жебрана сіль; Півголий сам, а діти — голі (Бор., Тв., 1957, 107); Полум’яні листки повільно зривалися з півголих гілок (Донч., VI, 1957, 506). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 378. Півголий, а, е. Полуобнаженный. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 156.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

півголий -а, -е, рідко. Те саме, що напівголий.

Ілюстрації