Пху!
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
ПХУ, виг.
1. Звуконаслідування, що означає звук при плюванні. — Пху! — аж плюнув з серця запорожець (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 132); [Пронашка:] Пху!.. Гіркота ж яка (Іван Микитенко, I, 1957, 224).
2. Уживається при вираженні зневаги, презирства, досади, обурення і т. ін. — Такого батька син — і пішов дубка красти! Пху!.. (Гнат Хоткевич, I, 1966, 83); — Терентій!!! — Пху, господи... Ну, що? Ну, Терентій! — Помовч... (Олександр Довженко, I, 1958, 410).
3. розм. Уживається як присудок за знач. плювати. Я спересердя — пху їй у вічі! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 16).
