Пундик

Пундик, -ка, м. Родъ пирожнаго. Котл. Слов. 24. Кушанье: слои тѣста, переложенные поджареннымъ на постномъ маслѣ лукомъ и испеченные. Маркев. 158.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

ПУНДИК, а, чол.

1. Рід печива або пиріжків. Латин по царському звичаю Енею дари одрядив: .. Горіхів київських смажених, Полтавських пундиків пряжених I гусячих п'ять кіп яєць (Іван Котляревський, I, 1952, 174); Бабуся поставила на стіл пахучі рожеві пундики, що аж кипіли в маслі (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 91).

2. перев. мн., розм. Смачна їжа, ласощі. — Ото великі пани понаїздили в Вільшаницю! Як забагатієте, тоді будете їсти пундики (Нечуй-Левицький, III, 1956, 199); — Іди, іди та постав нам мерщій на стіл усе, що є! — гукав Бульба услід жінці. — Нам не треба пампушок, медяників.. та всяких там пундиків! (Олександр Довженко, I, 1958, 219).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 388.