Псяр

Псяр, -ра́, м. Псарь. Желех.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ПСАР, я, чол., заст. Людина, що доглядала за мисливськими собаками і брала участь у полюванні. Троянці, в роги затрубивши, Пустили гончих в чагарі, Кругом болото обступивши, Бичами ляскали псарі (Іван Котляревський, I, 1952, 131); Від челяді біжить молодий псар, Микита Грек, але його випереджає лакей Никанор (Михайло Стельмах, I, 1962, 394); * Образно. Царі — псарі: жалю не знають, людей за псів вважають (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 3).

Ілюстрації