Пріч

Словник Грінченка

Пріч, нар. = Геть. Ой полетіла сива голубонька та від голубонька пріч. Грин. III. 362.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПРІЧ 1, діал.

1. присл., від кого, чого, звідки і без додатка. Невідомо куди; геть. [Микола (співає):] їди, сину, іди, сину, пріч од мене, Нехай тебе турчин возьме [візьме] (Іван Котляревський, II, 1953, 25); Вітер мчить шалено із півночі, мов тікає від погоні пріч (Леся Українка, I, 1951, 305); Люди тікали пріч з хати (Гнат Хоткевич, II, 1966, 256); Тоді напала на мене туга ревная,., вона мене пхала кудись пріч, далі, далеко... (Марко Вовчок, VI, 1956, 252); День, прожитий недаремно, в солодкій втомі відлітає пріч (Наталя Забіла, Поезії, 1963, 28). ♦ Не пріч, у знач. присудк. сл. — про бажання зробити що-небудь, схильність до чогось. Кулики сусідам заздрять, не пріч поєднатися із заможним Буймиром, щоб позбутися клопоту — самим ферму заводить (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 159).

2. виг. Геть. — Пріч мені зараз з-перед очей, а то я скличу зараз цілу свою родину! (Ольга Кобилянська, II, 1956, 271); — Пріч! — загорлав обозний. І звелів гайдукам: — Порозганяйте звідси всіх дівок! (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 4958, 277); Ми кинули гидливо — пріч! — Міжнацьйональним пересудам, Ми мостимо дороги людям Грядущих золотих сторіч! (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 49).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 110.

ПРІЧ 2, прийм., з род. в., діал. За винятком, крім. [Маруся:] А я тебе люблю; нікого в світі Я не люблю, пріч тебе одного (Володимир Самійленко, II, 1958, 21); — У такім разі я нагадаю вам, що пріч тих ганчірок [картин], якими ви завішали усі стіни, маєте чоловіка, дочку, за спокій та щастя яких ви даєте відповідь перед своєю совістю (Любов Яновська, I, 1959, 373); — Даю наказ: сьогодні ж уранці всіма потугами вдарить на Бушу,.. жадної душі не випустити живою.. пріч вродливиць з жоноти [жіноти] (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 28).