Пряха

Пря́ха, -хи, ж. Прядильница. Грин. III. 376. І швачка, і прачка, і пряха. Мил. 27. Моя мати пряха. Шевч. 301. Ум. Пряшечка. Мил. 217. Моя дочко, моя пряшечко, пряди на рушники. Г. Барв. 54.

Сучасні словники

ПРЯХА, и, ж. Те саме, що пряля. Добра пряха й на скіпку напряде (Укр.. присл.., 1963, 95); Кобзар ушкварив: «А мій батько орандар, Чоботар; Моя мати пряха Та сваха..» (Шевч., І, 1951, 140).

Ілюстрації

Див. також

Кружіник

Веретино

Швачка

Прядіння

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 3, ст. 495.

Словник

Зовнішні посилання

Вікіпедія. Прядіння