Просо

Про́со, са, с. Просо. Ой на горі просо, під горою жито. Мет. 103. Він знай на печі в просі. Рудч. Ск. II. 78. 2) Проса. Поля засѣянныя просомъ. 3) Просо дике. Раст. Amaranthus laudatus L. Вх. Пч. І. 8. 4) Просо турецьке. Раст. а) = Просо дике. Вх. Пч. І. 8. б) Sorghum vulgare. Херс. 5) Про́со, про́со сіяти. Родъ игры (въ двухъ варіантахъ). Ив. 66, 75. О. 1861. XI. Св. 36. Маркев. 74. Чуб. III. 65. Ум. Прісце́. Іще то не біда, як у просі лобода, а оттоді біда, як ні прісця, ні лободи. Ном. № 14310.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 українська-англійська Словник
3 Ілюстрації
4 Медіа

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПРО́СО, а, сер. 1. Злакова рослина, з зерен якої одержують пшоно. Просо вітру боїться, а дощеві кланяється (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 251); Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелеться килим ясно-зеленого вівса, а далі.. темніє просо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17); — Моя батьківщина — на Данелевщині, Пшеничка там родила, житечко, просо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 373). ▲ Волосовидне просо (Panicum capillara, L.) — бур'ян, що засмічує польові культури; Куряче просо (Panicum crus galli, L.) — бур'ян, що засмічує рис, просапні культури і просо. 2. Зерно цієї рослини. Отець Харитін одімкнув комору й видав парубкові вівса, а титар позносив в комору мішки з борошном, з крупами, з просом та квасолею (Нечуй-Левицький, III, 1956, 184); Дівчинка кинула проса курям(Олесь Донченко, Вибр., 1948, 213); * У порівняннях. Старий підходить до озера, на якому ворушаться надвечірні дукати сонця і перша в'язь молоденької, дрібної, мов просо, ряски (Михайло Стельмах, I, 1962, 424). ♦ Дерти (драти) просо див. дерти. 3. тільки мн. проса. Поле цієї рослини; самі ці рослини на полі. Він [горобець] літав у сусіднє село на проса, і такий прилетів повний, круглий та товстенький, як грудка масла (Іван Франко, IV, 1950, 103); У чорних просах степу мріють заіржавлені рейки залізниці (Григорій Косинка, Новели, 1962, 62). ♦ Не сунь (не тикай, не потикай, не пхай і т. ін.) носа до чужого проса (у чуже просо) — не втручайся у чужі справи; не втручайся куди не слід. Боялася [Олениха] стріч. Справді, Марусякові могли донести, що виділи, мовляв, Олениху — бігла до Криворівні. Взагалі всякі думки брали, З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Гнат Хоткевич, II, 1966, 176); — А про нехлюйство у вашій ланці мовчати? — гостро кричала Олеся. — Не тикай носа до чужого проса!.. — Це просо наше, колгоспне,.. (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 146); Обмови, осуджування неприсутніх батько не терпів і, коли кому заганявся язик у той бік, умів зручним зворотом.. збити його з дороги, а молодшого бувало й попросту покартає: «Не пхай носа до чужого проса!» (Іван Франко, IV, 1950, 193). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 290.

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Просо, са, с. Просо. Ой на горі просо, під горою жито. Мет. 103. Він знай на печі в просі. Рудч. Ск. II. 78. 2) Проса. Поля засѣянныя просомъ. 3) просо дике. Раст. Amaranthus laudatus L. Вх. Пч. І. 8. 4) просо турецьке. Раст. а) = просо дике. Вх. Пч. І. 8. б) Sorghum vulgare. Херс.5) про́со, про́со сіяти. Родъ игры (въ двухъ варіантахъ). Ив. 66, 75. О. 1861. XI. Св. 36. Маркев. 74. Чуб. III. 65. Ум. прісце́. Іще то не біда, як у просі лобода, а оттоді біда, як ні прісця, ні лободи. Ном. № 14310.

«Словники України on-line»

про́со – іменник середнього роду

(злакова рослина) відмінок однина множина називний про́со родовий про́са давальний про́су, про́сові знахідний про́со орудний про́сом місцевий на/у про́сі кличний про́со*

Відмінок	Однина	Множина
називний	просо
родовий	просо
давальний	просу
знахідний	просо
орудний	просом
місцевий	у просі
кличний	просо