Пришта

При́шта, -ти, ж. = Причта. Драг. 237. Була й нам пришта. Грин. І. 89. ПРИЧТА, и, жін., розм. Незвичайна пригода, дивний випадок. В однім селі сталася така причта: прийшло на народ нещастя. У Драгові був пан на прізвище Німець, і що він собі забагнув? Що його треба колисати.. вдень і ввечері (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 180); [Харитон:] Ну, скажіть, на милость божу, що воно за причта, що вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала: ось-ось поллє, ось-ось ушкваре [ушкварить]!.. Отже, тільки погриміло та поблискало... (Марко Кропивницький, II, 1958, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 101.

cler·gy noun \ˈklər-jē\

people (such as priests) who are the leaders of a religion and who perform religious services

plural clergies

Full Definition of CLERGY

1

a group ordained to perform pastoral or sacerdotal functions in a Christian church

2

the official or sacerdotal class of a non-Christian religion

See clergy defined for English-language learners »

See clergy defined for kids » Examples of CLERGY

Local clergy have been invited to participate in an interfaith service. a member of the clergy http://www.merriam-webster.com/dictionary/clergy