Присікатися

Присікатися, -каюся, -єшся, гл. Привязаться, придраться, пристать. Присікався до чоловіка, як не б’є. Рудч. Ск. ІІ. 168. Присікався як оса. Ном. № 2758.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ПРИСІКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИСІКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. 1. Докоряти комусь, звинувачувати когось (перев. безпідставно) у чомусь, використовуючи для цього будь-який привід; чіплятися, прискіпуватися. Він почував себе винуватим перед Галею: він даремно присікувався до неї... (Мирний, І, 1949, 398); До конюхів він присікувався, що в них «збруя горить, як у тих циган» (Тют., Вир, 1964, 34); - Нема до чого сьогодні в лабораторіях причепитися, так він уже до цілого заводу починає присікуватися? (Шовк., Інженери, 1956, 125); - Ну, й хай придивляються собі на здоров'я, ..зараз нема за що вчепитись до нього, то треба, щоб і надалі ні до чого не можна було присікатися (Стельмах, II, 1962, 221).

Присікуватися до кожного слова - використовувати зміст сказаного як привід для докорів, звинувачень і т. ін. - Ну, чого ти присікуєшся до кожного слова? (Жур., Дорога.., 1948, 194).

2. Настирливо звертатися до когось з якими-небудь проханнями, вимогами і т. ін.; набридати комусь чим-небудь. Ті селяни, що подавали йому значніші суми грошей на увільнення своїх синів.., почали присікуватися до нього (Фр., VII, 1951, 331); Хлопці присікуються до Хоми, щоб навчив [свистіти] (Мик., Повісті.., 1956, 6); - До якого Матвія? - уже присікувався дядько, і собі підсуваючи порвану шапурину [шапку] на потилицю (Тют., Вир, 1964, 286); - Ти, Параско, добре радиш, - сказала Кайдашиха, - ходім та присікаймось до тієї дурисвітки, може, вона знає, де Мелашка, та тільки не хоче признаватись (Н.-Лев., II, 1956, 336).