Припічок

Припічок, -чка, м. 1) Шестокъ (въ кухонной печи). Чуб. VII. 381. Вас. 193. На припічку жар. Мет. 16. Піч наша регоче, коровая хоче; а припічок усміхається, коровая сподівається. Мет. 164. 2) Лежанка. Мати сидить на припічку. Рудч. Ск. І. 182. А дитина на припічку росквакалася. Чуб. V. 635.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980) Тлумачення слова у сучасних словниках ПРИПІЧОК, чка, чол.

1. Горизонтальна площина перед челюстями печі під комином, продовженням якої є черінь печі. Зубиха увесь огонь вигромадила на припічок (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 203); Федоська запалила і поставила на припічку, під комином, тріскуну скалку (Микола Олійник, Леся. 1960, 84); // Продовгуватий виступ для лежання, прибудований до печі; лежанка. Дід Заруба голосно говорить молитви, сидячи на припічку (Іван Франко, I, 1955, 64); — Спаси та заступи нас, матінко божа... — молилася на припічку стара (Мирослав Ірчан, II, 1958, 90). ♦ Ще на припічку кашу їсть хто — дуже малий хто-небудь. Вона пошила тих рушників десятків зо два на придане своїм небогам, котрі ще на припічку кашу їли, а одна лежала в колисці (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 8); [Маруся:] Мій суджений, мабуть, ще десь на припічку кашу їсть (Марко Кропивницький, I, 1958, 94).

2. Виступ на скелі з горизонтальною площиною. Зручно й швидко пошкрябався [Альоша] з припічка на припічок, впирався голими колінами, хапав заломи сірого каменю тремтячими пальцями, сколупував обвітрені пухирі скелі й пнувся вгору (Іван Микитенко, II, 1957, 180); Зліз [Сипявін] на невеличкий припічок на скелі, де стояв репер (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 171).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 709.