Пригнада

Пригнада, -ди, ж. = принада. Які ж мої чароньки, шо чорнії брівоньки, яка ж моя пригнада — шо я дівка молода. Уман. у.

Сучасні словники

ПРИНА́ДА, и, жін. 1. Те, чим принаджують рибу, птаха, звіра і т. ін. Він принадою обмане, Що посипав по сучку! А під сітку мане, мане Купка сизого мачку! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 384); Він вчора ловив мурени. Закинув між каміння в море принаду і посвистує стиха (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 416); Дітлахи принаду в сітку, щоб крабів наловить, кладуть (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 84); Ластки перевезли [мисливці] на інше місце, заправили їх принадою і повернулись до свого намету (Микола Трублаїні, Крила.., 1947, 65); // Пожива, перев. отруєна, яку застосовують для боротьби з гризунами, комахами в сільському господарстві. Способи і норми розсівання принади, які рекомендуються для боротьби з ховрахами, безпечні для свійських тварин (Колгоспник України, 4, 1956, 18); Для боротьби з багатоїдними шкідниками с.-г. рослин застосовують отруєні та неотруєні принади (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 353).

2. Хто-небудь або що-небудь, що використовується як засіб для принаджування кудись. Мати казала: влітку зовсім діти дичавіють — треба якої принади, щоб залучити їх до хати (Степан Васильченко, IV, 1960, 10); // Те, що використовується як засіб відвертання уваги від чогось. Перша монархічна Дума, булигінська Дума, була принадою, яка мала відвернути народ від революції (Ленін, 16, 1971, 17); Я, мов досвідчений лікар, що, в кубку підносячи дітям Прикрий напій полиновий, на біль та недугу цілющий, Спершу обмазує вінця густим .. медом, І молода нерозважність дитячого віку відразу Йде на ту хитру принаду (Микола Зеров, Вибр., 1966, 152).

3. Те, що вабить; спокуса. У Львові я пробула не три, як думала, а чотири дні,.. не вважаючи на всякі принади, у п'ятницю (13-го) сіла в Schnellzug [кур'єрський поїзд] і за 6 годин була вже в Чернівцях (Леся Українка, V, 1956, 336); Хлопчик ще ні разу там не був, але в його уяві цей острів повний хвилюючих таємничих принад (Олесь Донченко, V, 1957, 11); Багато в світі радості й принад, Країн багатих і зелених вічно, На сонці спіє синій виноград, І синє море майорить музично (Юрій Яновський, V, 1959, 57); Який то гамір на Подолі зранку! Як плеск Дніпра, шумує маскарад. Ведмедя рев, гугнявий спів шарманки, Милує очі виставка принад (Микола Шеремет, Щастя.., 1951, 27); // Привабливі риси зовнішності. Галя мала густу, темну косу, чорні, як дві тернини, очі з довгими стрілчатими віями; мала смуглявий ніжний колір лиця, особливу гортанну мову, і її, не звертаючи ніякої уваги на такі принади, прозвали в класі циганкою (Степан Васильченко, I, 1959, 153).

4. Притягальна сила чого-небудь. Мене держала мрій принада (Іван Франко, IX, 1952, 202); Пан не може сидіти в хаті. Його тягне на двір. В тім дворі-трупі якась принада (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 59); [Яким:] Коли б не ти, минув би я тепер цю господу... Тільки згадка про тебе зваблювала мене сюди якоюсь таємною принадою!.. (Борис Грінченко, II, 1963, 556); У нього великі і дуже красиві очі. Часом вони спалахували такою магічною принадою, що Надія довго не могла відірвати від них свого погляду (Вага, Надія, 1960, 10).

5. Краса, привабливість. Червоний відблиск від нього [багаття] осяває нижні гіллячки чорних верб, додаючи ще більше принади чудовій картині наддунайського вечора... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 143); Сиве, як протертий мак, волосся Мартинчука стало за цей час зовсім білим. Проте по-давньому було кучеряве і буйне. Цей білий ореол надавав ще більшої принади його вродливому обличчю (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 263).

6. Позитивна якість, властивість, якою відзначається що-небудь; перевага. [Тітір:] Воля, мій друже! Хоч пізно, як волос на старість посивів, Взнав я принади її (Микола Зеров, Вибр., 1966, 209); Гадали, що вся суть, вся принада української «перелицьовки» Вергілієвої поеми полягає в тому, що «перелицьовка» ця написана українською мовою. З перекладом, мовляв, уся ця принада, вся суть утратиться (Максим Рильський, IX, 1962, 106); Тим, хто відсиджується на турбазах, так званим «матрацникам», не зрозуміти принади нелегких піших походів (Вечірній Київ, 26.X 1967, 4); Довго умовляв її Лейбко зв'язати у клунок свої речі, малював перед нею принади бердичівського життя (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 165).

Дати принаду кому — звернути на себе чиюсь увагу, викликати цікавість до себе. Як була близенько, Не дав їй принади, — А тепер я не знаходжу Для серця розради (Іван Франко, XI, 1952, 26).

Ілюстрації