Прач

Словник Грінченка

Прач, -ча, м. = Праник. Козел. у., НВолын. у. Отто тобі, мати, і прач на загаті: як будеш, прачем прати, будеш мене споминати. Мет. 227. Ум. Прачик.

Сучасні словники

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПРАЧ = ПРА́НИК, а, чол. Дерев'яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання. Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок, що стояли похилені по коліна в воді і махали праниками (Іван Франко, III, 1950, 92); Ляскають праники — жінки полотно вибивають (Андрій Головко, I, 1957, 189); * У порівняннях. — Тільки я на поріг, а з хати Тетяна вибігає. Справді, стала дівчиною хоч куди, а коси, мов праники, аж поторкати хочеться (Михайло Стельмах, I, 1962, 59).

Вікіпедія

Прач або праник — дерев'яний валок для вибивання білизни під час прання. Він має ручку і робочу поверхню, яка зазвичай була ребристою (зубчатою), але могла бути і гладкою. Іноді праники робили у вигляді якої-небудь фігури, оздоблювали примхливою різьбою.

Просочену золою або мильним розчином білизну клали на тверду поверхню, а потім вибивали і викочували праником. Прали в старовину часто на берегах річок, на містках («кладках»), при цьому білизну могли попередньо піддавати золінню — випарюванню розчином лужної золи в жлукті. Праник використовувався доти, коли широкого поширення набули електричні пральні машини. Предмет традиційного побуту українців, праник став частиною української традиційної культури.

У деяких випадках праник використовували як музичний інструмент.

Аналогічний прилад використовували для прасування білизни — він називався «рубель».

Вживання в літературі

• Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок, що стояли похилені по коліна в воді і махали праниками.

— Іван Франко «Дріада»

• Унизу рине вода через камінне, а над водою сидить нерухомо сивий дід на камені, а там стоять нерухомі дівчата, з прачами, з мокрими полотнищами в руках.

— Пантелеймон Куліш «Орися»

Ілюстрації