Поляна

Поляна, -ни, ж. = полявина. Зміев. у. Од сих печер полою розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою зарослею чагарника. Стор. МПр. 128. Вийшов на чистий пляць, на поляну, сів на оддишку. Чуб. II. 594. Ум. поля́нка, поляночка. Чуб. V. 477.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

ПОЛЯ́НА, и, жін. Рівнина, невеликий луг, звичайно на узліссі або серед лісу. Підеш погулять, то аж дух радується: кругом острова верболіз.., а там починаються вже товсті.. дерева, що оточують зелену поляну (Олекса Стороженко, I, 1957, 208); Софія облюбувала стару березу, що росла на невеликій поляні, вкритій густою травою та квітами (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 24); * У порівняннях. Корсетка [Христі] чорніла, а ситцева спідниця червоніла незчисленними квіточками, мов поляна серед лісу (Панас Мирний, III, 1954, 179).

Словар українського сленгу

ПОЛЯНА (-и) ж.; мол. Стіл із спиртним і закусками. Позаду - "поляна", накрита на роботі, і застілля з родичами (Є. Кононенко, Віра, Надя, Яна); А у відповідь наклали стільки всяких харчів, що в Єгора з товаришами вийшла справжня "поляна". Чого там тільки не було: бутерброди, огірочки, помідорчики, зелень... (День, 17.08.2001). БСРЖ, 457; ПСУМС, 55.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови

Поляна -и, ж. Рівнина, невеликий луг, звичайно на узліссі або серед лісу; галявина.

Ілюстрації

Див. також

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0_(%D0%A1%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)