Полечко

Полечко, а, с. Ум. отъ поле.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПО́ЛЕЧКО, а, сер. Зменш.-пестл. до поле. Колгоспне полечко — ні нужди, ні горечка (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 348); З малим сином сиротою жила [Соломія]. Скільки раз оце полечко орала і засівала, скільки раз жала на ньому хліб! (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 50).

ПО́ЛЕ, я, сер.

1. Безліса рівнина, рівний великий простір. Ішов я полями чистими та широкими — далі набрів діброву густу та красну (Марко Вовчок, VI, 1956, 229); Раїса рада була, коли Тася часом з самого ранку забігала до неї й тягла її в ліс або в поле (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 320).

— перен. Великі простори снігу, льоду і т. ін. Широке сніжне поле.

— Ділянка землі, що використовуються під посіви. З весни Іван щодня в полі — то оре, то засіває яриною (Панас Мирний, I, 1949, 209); Жита шумлять на нашім полі (Володимир Сосюра, I, 1957, 403); Народна мудрість правильно застерігає: не той урожай, що в полі, а той, що в коморі (Радянська Україна, 17.VI 1961, 1).

Нашого (одного, свого) поля ягода — людина, подібна до кого-небудь своїм світоглядом, характером, поведінкою і т. ін. — Е, козаче, — каже [батько Пугач] знов ласкавим голосом, — ..в тебе, бачу, нема ложки! Що то не нашого поля ягода! У вас, городових, усе не по-людськи робиться: їдять із срібних мисок, а ложки при душі катма (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 148).

Шукати (ловити і под.) вітра в полі.

2. Значна площа чи ділянка землі, спеціально відведена під що-небудь. Значна частина дослідників вважає, що верхньою хронологічною межею пам’яток культури полів поховань черняхівського типу є середина І тисячоліття (Археологія, VIII, 1953, 38).

— Спеціально обладнана площадка, призначена для спортивних ігор, змагань, посадки літаків і т. ін. Читання газети відбувалося прилюдно, на футбольному полі (Юрій Смолич, I, 1947, 5).

3. Простір, у межах якого відбувається якась дія або який знаходиться у межах якоїсь дії. [Ярослав:] Клянусь, що там на полі бою, Де я сьогодні ворога побив, Я дивний храм воздвигну і построю В ім’я Софії (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 108).

Магнітне, мінне, операційне, шахове, шашкове поле.

Випадати з поля зору. Поле зору.

4. перен. Можливість, умова для чого-небудь. Мені дуже весело, що такий мені тепер клопіт великий, таке, мовляв, поле передо мною — і женитись, і на дяка стати (Марко Вовчок, VI, 1956, 235).

— Ґрунт, основа якоїсь діяльності. Звістка про скасування «Житя і слова» була мені сумна не тільки з загальних, але й з особистих причин: зникало поле для моєї праці! (Леся Українка, V, 1956, 210).

5. перен. Поприще, сфера діяльності. Заслуги Франка на полі науки такі значні, що Петербурзька і Празька Академії наук обрали його своїм членом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 35); Сьогодні моє свято. Найбільше в моєму житті. 55 років скромної праці на літературному полі (Ольга Кобилянська, III, 1956, 601).

6. Основа, на яку нанесено узор, зображення, напис і т. ін.; фон, тло. Намітка світилась, і через неї було видно високий очіпок з червоними лапатими квітками на жовтогарячому полі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 170); Тоненькі рученята і гнучка дитяча шийка вирізнялись, мов алебастрові, на темному полі фотографії (Леся Українка, III, 1952, 601).

8. перев. мн. Відігнуті краї капелюха, бриля тощо; криси.

9. геол. Родовище корисних копалин або частина такого родовища, відведена для розробки. Групи родовищ, зв’язані загальними геологоструктурними умовами і генетичними особливостями, утворюють рудне поле, або рудний район (Геологічний журнал, XIII, 3, 1953, 4); Від Талліна до Нарви, вздовж узбережжя Фінської затоки залягає «золоте поле». Тут багатющі поклади коричневого каменю — сланцю (Комуніст України, 8, 1965, 57).

Словник української мови за редакцією Б. Д. Грінченка

ПО́ЛЕЧКО, а, с. Ум. отъ поле.

ПО́ЛЕ, я, с.

1. Поле. В чистому полі да і пшениченьку поле (1); Святий Юрій по полю ходить, хліб жито родить (2); В чистім полі край дороги висока могила (3).

2. Фонъ (въ узорной ткани и пр.).

3. Полъ. А ворожка і каже: «Оже, бабо, на твої гроші ще одна твоя дитина женеться!» — А киньте ж, — кажу, з якого поля: з жіночого, чи з мужичого? — «З мужичого», — каже.

Ум. Поленько; полечко; польце. Зорати польце. Засіяв чоловік просом польце.

Словник лемківської говірки

ПО́ЛЕЧКО, а, с. Поле, ділянка землі. Чиє-ж то полечко неоране? (Нар. пісня).

Ілюстрації