Поколіти
Поколіти, -ліємо, -єте, гл. Околѣть (о многихъ). На чистому щоб поколіли, щоб не оставсь ні чоловік. Котл. Ен. І. 33.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови у 20 томах
'ПОКОЛІ́ТИ', і́ю, і́єш, док., розм.
1. Здохнути, пропасти (про всіх або багатьох тварин).
Як напилися вони [індичата] тієї роси, то до обіду трохи не всі поколіли (Панас Мирний);
// вульг. Померти, загинути (про всіх або багатьох людей).
Щоб враг побрав вас всіх, гульвіс. Щоб ні горіли, ні боліли, На чистому щоб поколіли, Щоб не оставсь ні чоловік (І. Котляревський).
2. Те саме, що покля́кнути¹.
Розтрусилася я й отерпла та поколіла од холоду, доки приставилася [дісталася] до Звиногородки (А. Кримський).
Орфографічний словник української мови
Поколі́ти 1. дієслово доконаного виду здохнути - про багатьох тварин; померти - про багатьох людей - вульг., розм. поколі́ти. 2. дієслово доконаного виду поклякнути розм.
Словник синонімів
- виздихати
- вимерти
- вимирати
- вмерти
- дуба дати
- здихати
- здохнути
- зґигнути
- мерти
- оду́бти
- одубіти
- опрягтися
- повимирати
- повмирати
- погигнути
- подохнути
- поздихати
- померти
- помирати
- поопрягатися
- поперевиздихати
- попропадати
- пропадати
- пропасти
- спряга́тися
- умерти
- умирати
- ґиґнути
Ілюстрації
|
|
|
|
