Подо́лок, -лка, м. 1) Юбка изъ холста. Угор. Ой ти руський, а я полька, не досягай ми до подолка, бо в подолку три таляри, що ми хлопці надавали. Чуб. V. 1163. 2) = Поділок. Чаще мн. Подолки. КС. 1893. V. 283.
