Погонка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Погонка, -ки, ж. Преслѣдованіе; неудовольствіе, нареканіе. Мнж. 189. Вони погонку гонять, що пробі пару волів даси за безчестя. Павлогр. у. Пін один робить як слід, а вона ще на його й погонку жене. Екатериносл. у. Попа на тебе таку погонку жене, що біда. Екатериносл. у. (Залюб.). См. Погінка.
