Погожий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Пого́жий, -а, -е. 1) Ясный, чистый, свѣтлый. Не погожа в ставу вода, летять (утенята) до криниці. Чуб. V. 169. З погожої криниченьки коня напувати. Грин. III. 689. Погожий сояшний день. К. ЧР. II. 41. 2) Благопріятный, попутный (о вѣтрѣ). Погожий вітер дме.
