Повість
По́вість, -і, -ти ж. Повѣсть, разсказъ. Повісти - розповідати.
Приклади з літератури
1) Так казала мені стара Куцайка, росказуючи сюю повість. Кв.
2) А сюю повість, або казку, та розказував мені покійний Панас Месюра (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 222)
3) Просто й немудро пливла промова — повість жіночого життя (Василь Еллан, II, 1958, 9).
4) Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори — це короткі оповідання.. Але він пише і великі повісті (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 39)
5) Всі ці трагічні оповідання Шевченко не забував. Вони стали тим невичерпним джерелом, з якого до самої смерті черпав він теми для своїх повістей і поем (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 214).
Тлумачення слова у словниках
Академічний тлумачний словник (1970-1980)
1) Літературний художній розповідний твір, що займає проміжне місце між оповіданням і романом.
2) Оповідання.
Словарь литературоведческих терминов
>>> ПОВЕСТЬ - широкий, расплывчатый жанровый термин, не поддающийся единому определению. В своем историческом развитии как самый термин "повесть", так и обнимаемый им материал прошли длинный исторический путь; говорить о П. как о едином жанре в древней и новой лит-ре совершенно невозможно. Неопределенность термина "П." осложняется еще двумя специфическими обстоятельствами. Во-первых, для нашего термина "П." нет точно соответствующих терминов в зап.-европейских языках: немецкому "Erzahlung", французскому "conte", отчасти "nouvelle", английскому "tale", "story" и т. д. отвечают у нас как "П.", так и "рассказ", частью "сказка". Термин "П." в его определенной противопоставленности терминам "рассказ" и "роман" - специфически русский термин (см. "Роман", "Новелла"). Во-вторых, П. - один из стариннейших лит-ых терминов, к-рый в различные исторические моменты менял свое значение. Необходимо к тому же различать изменение значения термина "П." от изменения самих соответствующих явлений. Историческое развитие термина отражает конечно (с некоторым лишь запозданием) движение самих жанровых форм. Не случайно у нас термины "рассказ" и "роман" появляются позднее, чем "П.", как не случайно и то, что на определенном этапе этот последний применяется к таким произведениям, которые являются по существу рассказами (см. "Рассказ"). Так. обр. раскрыть конкретно и полно содержание понятия "П." и определить его границы можно лишь на основе характеристики соответствующих лит-ых фактов в их историческом развитии.
Вікіпедія
По́вість — літературний термін, що використовується у російській літературі та літературах колишніх колоній Російської Імперії[джерело?]. За наративним типом, повість можна описати як прозовий твір, що за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням.
Якщо порівнювати жанр повісті з західноєвропейською літературною традицією, то повість найбільш споріднена з жанром новели.
Переклад слова іншими мовами
Англійською мовою: tale, story.
Німецькою мовою: еrzahlung
Французькою мовою: conte, nouvelle
Іспанською мовою: una historia
СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК
повість - іменник, жіночий рід, неістота, III відміна
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| називний | повість | повісті |
| родовий | повісті | повістей |
| давальний | повісті | повістям |
| знахідний | повість | повісті |
| орудний | повістю | повістями |
| місцевий | на/у повісті | на/у повістях |
| кличний | повісте | повісті |
повісти - дієслово, доконаний вид
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
|---|---|---|
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | повім | повімо |
| 2 особа | повіси | повісте |
| 3 особа | повість | повідять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
|---|---|---|
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | повів | |
| Жіночий рід | повіла | повіли |
| Середній рід | повіло |
Дієприслівник. Минулий час : повівши
Цікаво знати
У самостійний вид епосу повість відмежувалася лише на початку XIX ст. У києворуській літературі повістю називали будь-яку об'єктивізовану розповідь про життєві та історичні події, вона була близькою до літопису («Повість минулих літ»), апокрифів («Повість про Варлаама і Йоасафа»). Для порівняння (в західній традиції) — «Роман про Лиса», «Роман про троянду». Початки української повісті — у перекладах «Олександрії» і повістей про Трою, які через болгарський варіант грецької хроніки Малали перейшли до києворуських «Хронографів».
У XV ст. з'являється велика кількість перекладених латинських духовних і світських повістей, які через Білорусь, найчастіше в польському або чеському варіанті, потрапляють в Україну («Мука Христова», нова редакція «Олександрії», «Про Трістана»). Появі повісті в українській літературі сприяло засвоєння нею у період бароко насамперед західноєвропейських духовних, рідше — авантюрних і демонологічних повістей.
Перша українська повість, писана українською мовою, — «Маруся» Г. Квітки-Основ'яненка (1833).
Фотоматеріали
'Маруся' Григорія Квітки-Основ'яненка
'Земля' Ольги Кобилянської
'Повість минулих літ' Нестора Літописця
'Повість без назви' Валер'яна Підмогильного
Перша соціально-побутова повість Івана Нечуя-Левицького 'Кайдашева сім'я'
Медіапосилання
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C
