Поворіт
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
По́воріт, -ро́ту, м. 1) Поворотъ. На повороті шляху. Стор. МПр. 122. Повороту нема. Нельзя поворотиться. Повороту спірного нема за оцим возом, як би його геть звідци. Волч. у. 2) Возвращеніе. 3) Та часть вѣтряной мельницы, къ которой прицѣпляютъ веревку для ея поворачиванія. Лебед. у. 4) Воротъ. Лебед. у.
