Повирива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Вырвать (во множествѣ). Чисто подер тіло, з м’ясом повиривав. Рудч. Ск. І. 173. Усю лободу вже повиривала. Черниг. у. Пси його так кусають, що аж з боків йому шкуру повиривали. Чуб. II. 411.
