Повзати

По́взати, -заю, -єш, гл. Ползать; скользить. По столу повзе рукою.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПОВЗАТИ, аю, аєш, недок. 1. Пересуватися в різних напрямках. по поверхні всім тілом або на коротких ніжках (про плазупів, комах і т. ін.). Тихо бриніла.. муха на шибі. То замовкала, повзаючи по склі, то знов співала фальцетом, заплутавшись в складках занавіски (Гнат Хоткевич, II, 1966, 132); Коли в мурашниках закрита частина ходів і навкруги мало повзає мурашок— чекай дощу (Наука і життя, 7, 1956, 24); Між камінням і зеленими водоростями плавають прозорі медузи і повзають краби (Олесь Донченко, II, 1956, 350); // Пересуватися по поверхні в різних напрямках, припадаючи до неї тулубом і перебираючи кінцівками (про людей і деяких тварин). На читальнім будинку вже повзав бляхар (Лесь Мартович, Тв., 1954, 326); Варвара повзала по полю від танка до танка, від окопу до окопу, перев'язувала поранених і витягала їх на собі з-під вогню (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 438); Біля Василя Прокоповича пввзало шестеро маленьких котенят (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 100); Повзати плазом. 2. розм. Повільно пересуваючись, рухатися в різних напрямках. По схилу вниз і вгору повзали вагончики фунікулеру (Петро Панч, Ерік.., 1950, 55); Із широких вікон перед ним унизу слалась панорама дахівок, ріжків вулиць і краєчків майданчиків міста.., повзав трамвай (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 235); // Повільно сунутися, переміщуватися в різних напрямках (про хмари, туман і т. ін.). Над нами небо світило своїми ясними зорями, кругом повзали,.. чорні хмари (Панас Мирний, V, 1955, 350); Якась темна густа мряка обгортала її непрозорим туманом, збивалася вгору, то повзала чорними, страшними бовванами (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 169); // Ходити поволі або насилу. На чорних ріллях, як мурашки, повзали люди, греблися в-землі, зморені (Андрій Головко, I, 1957, 68); // зневажл. Ходити взагалі. Ще он Савенко по нашій землі повзає. Живе. Дихає. Скільки матерів його проклинають (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 91). Повзати на колінах (колінами, коліньми, навколішки, навколішках, рачки і т. ін.) — пересуватися в різних напрямках на колінах або рачки. Повзала [Марія] на колінах, обмацуючи руками кожний закуток (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 192); Валентин повзає коліньми попід столом.., а Борис тримав йому блимавку, слухняно присвічуючи то сюди, то туди (Олесь Гончар, IV, 1960, 81); — Що ж це таке?.. — питав він, повзаючи рачки, мацаючи руками по землі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 315). 3. перев. з прийм. перед, перен. Принижуватися, підлещуватися. Ради вибавлення синів із пазурів.. служби вояцької, — повзали люди перед Гердлічкою, по-собачому заглядали в очі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 117). ♦ Повзати в ногах див. нога; Повзати на колінах (навколішки) [перед ким]: а) стояти на колінах перед ким-небудь, просячи, благаючи чогось. Тремтить [Домагацький], повзає в ногах, благає, щоб не били... (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 146); Все село бачило, як повзала вона [Лавренчиха] перед доччиною тачанкою на колінах, коли бандити хотіли запалити з хлібом гамазей, повзала та благала, щоб та не веліла палити святий хліб (Олесь Гончар, II, 1959, 226); б) те саме, що повзати 3. [Степан:] Не жінка то, котра в ногах повза без провини, не подружжя вона, а мерзота, на котру гидко й глянути (Марко Кропивницький, II, 1958, 69); Той, хто злетів раз до сонця, хто відчув силу своїх крил і радість польоту, той не буде повзати на колінах (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 197).

Ілюстрації