Поблекнути

Поблекнути, -ну, -неш, гл. Поблекнуть. Там все поблідло і поблекло. Котл. Ен.

Словник української мови в 11 т.

ПОБЛЯКНУТИ і рідко ПОБЛЕКНУТИ, ну, неш, док.

1. Втратити свіжість, прив'янути. Молода травичка поблякла, поскручувалась (Петро Колесник, Терен.., 1959, 53); В балці квіти поблякли (Степан Крижанівський, Гори.., 1946, 124).

2. тільки 3 ос. Втратити яскравість забарвлення, кольору; потьмяніти, побліднути. Небо на сході зовсім поблякло і тьмяний відблиск його поволі переповзав на захід (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 220); Тепер Еней убрався в пекло.. Там все поблідло і поблекло, Нема ні місяця, ні звізд (Іван Котляревський, I, 1952, 134); // Те саме, що вицвісти. Ізносилась шинель і петлиці поблякли на ній (Ярослав Шпорта, Твої літа, 1950, 97); Фросина Данилівна посивіла, поблякли очі, ще більше взялися зморшками щоки, лоб (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 211); Зав'яне, помарніє свіжий квіт її вроди під холодним жовтим поглядом судовика... погаснуть ясні очі, поблекнуть рожеві уста... (Панас Мирний, II, 1954, 72).

3. тільки 3 ос. перен. Втратити яскравість, виразність. Згадав [Степан], що має іти до Юлі, але зараз чомусь поблякла її завидна принада (Михайло Стельмах, II, 1962, 154); // Стати менш значним. Єдиним авторитетом, єдиним компетентним у цих вельми заплутаних, як здавалося Бронкові, питаннях друкарської техніки був лише «принципал». З часом цей авторитет.. побляк (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 493).

Ілюстрації