Плужити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Плужити, -жу, -жиш, гл. 1) Пахать плугомъ. Плужили, волочили та сіяли. ЕЗ. V. 31. 2) Везти, идти хорошо. Поки щастя плужить, поти й ворог служить. Ном. Не плужило йому якось: чи скотину заведе, чи свининку, чи кобилу... гледи й подохне, або вовк поїсть. Драг. 146.
