Пищавка
Пищавка, -ки, ж. Свирѣль. Гн. II. 154.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПИ́ЩАВКА, и, жін., діал. Сопілка. — Палиця в руці, цівка через плече, пищавка за поясом, — так я, небоже, щорана вирушав за вівцями (Іван Франко, IV, 1950, 25).
СОПІ́ЛКА, и, жін. Український народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами. Якийсь парубок став грати на сопілці (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 125); Його батько робив сопілки з липи й продавав на базарі (Петро Панч, В дорозі, 1959, 165); * У порівняннях. — Говорить [Вівдя] тонісінько, мов сопілка грає (Нечуй-Левицький, II, 1956, 264).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Понікаровська Н. А., Садковська В. В. ХГПА. Становлення української сопілки як професійного музичного інструменту.
2. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
3. Дверій Р. Є. — Школа гри на хроматичній українській сопілці у трьох частинах — Львів: ЦТДЮГ, 2008.
