Питун

Питу́н, -на, ж. Родъ глиняной кружки для питья воды. Грин. III. 445. Маркев. 112. 2) = Питець. Зміев. у. Ум. Питунчик.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах

ПИТУ́Н, а, чол., діал. Посуд для пиття. В кутку біля судника топтався дід Кушка. Він, очевидно, шукав питуна. Знайшовши, шкрябнув по дну відра, випив, не переводячи духу, перехопив відро і шкрябнув знову (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 65); У народному побуті були поширені скляні чарки, питуни, братини, стопки, шкалики, рюмки, склянки, пивні кухлі, глечики, барильця тощо (Нариси з історії українського.. мистецтва, 1969, 46).

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун"

ПИТУН,-а́, ч., діал. Посуд для пиття.

Ілюстрації