Писачок

Писачок, -чка, м. 1) Ум. отъ писак. 2) См. Друлівник. Шух. І. 277.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Писачо́к — інструмент, який використовується при виготовленні писанок. Залежно від регіону України також має назви писа́льце, ки́стка, пищок, мигу́лка, дє́дик.

Призначений для нанесення на шкаралупу яйця розтопленого на вогні свічки воску або парафіну. Писачком можна як наносити тонкі лінії рисунку, так і закривати від фарби великі елементи орнаменту.

Конструкція Писачки зі згорнутим із бляхи конусом

Писачок складається із закріпленого на держаку лійкоподібного металевого резервуара для воску; лієчка закінчується потоншенням з отвором, через який розтоплений віск витікає на яйце. Традиційний писачок має резервуар у формі конуса, згорнутого з бляхи, краще мідної, оскільки мідь добре втримує тепло. Конус закріплюється на ручці обгортанням навколо неї частини заготовки. Також можна обгорнути конус товстим жорстким дротом, пропаяти конструкцію і вже дріт прикріпити до ручки. Мідний дріт додатково утримує тепло і віск довше залишається рідким.

Бляшаний конус також може бути вузьким, з малим кутом розкриву. Отримують його обгортанням заготовки навколо швейної голки. Закріпити такий конус можна у зробленому в дерев'яній ручці отворі, при необхідності слід зафіксувати тонким дротом. Писачок з резервуаром, виточеним з латуні

Сучасні писачки можуть мати резервуар, виточений з бронзи або латуні на токарному верстаті. Товсті стінки такого писачка також довго зберігають тепло.

Віск кладеться у широку частину лієчки або знімається її гострим краєм з тіла свічки. Писачки з тонким конусом для наповнення почергово кладуть у мисочку з розтопленим воском.

Бажано мати декілька писачків з різним діаметром отвору на виході, від 0,3 до 0,7 мм. Пояснюється це тим, що орнамент гуцульських та буковинських писанок складається переважно з тонких ліній, орнамент подільських, поліських і наддніпрянських — з широких. Крім того, під час розпису виникає потреба покрити воском великі фрагменти орнаменту.

Для виконання писанки використовують специфічний інструмент – писачок. Писачки бувають різні за конструкцією, у залежності від місцевих традицій. Писачок – це трубочка, переважно з металу, що добре утримує тепло, виготовлена з міді, бронзи, латуні та прикріплена до палички-ручки.

Раніше його виготовляли зі шматочка тонкої фольги (15х10 мм), бажано міцної, який скручували на голці у вигляді трубочки або конуса, цю трубочку вкладали у розколену частину палички і закріплювали її дротиком навхрест, щоб трубочка не випадала і не рухалася. При цьому трубочка виходила з одного боку, чи з обох боків, тобто писачок має один або два носики. Один із носиків був тонший, а другий – товщий (для наведення ліній різної товщини). Такий інструмент у різних місцевостях називався «писак», «кистка», «дідик», «мигулка», «писальце» тощо. Потрібно зазначити, що такий писачок не можна гріти у відкритому полум’ї, бо згорить дерев’яна паличка, тож спочатку розігрівали віск у череп’яній посудині, куди потім і опускали писачок. Гарячий віск заходив у трубочку і деякий час залишався гарячим усередині писачка. Для роботи таких писачків треба мати три-чотири. Коли в одному віск застигає, беруть інший з розігрітим воском і так змінюють по черзі.

Найзручнішими у роботі є писачки, виточені із шматочка мідного або латунного прута, з різними діаметрами отвору, через який витікає віск. Длярозписування вживають тоненькі, для записування – товщі. При роботі з таким інструментом нагрівають його металеву частину у полум’ї свічки і через широкий отвір набирають віск.

Існують електричні писачки, в яких віск постійно гарячий; вони мають різні за діаметром насадки. Писанки, виконані таким рисачком, характеризуються високою технікою.