Пилина

Пилина, -ни, ж. Пылинка. Аж ось настає голод, а у них ні кришечки хліба, ні пилини борошна. Рудч. Ск. II. 35. Ум. Пилинка, пили́ночка.

ПИЛИ́НА, и, жін. Одна часточка пилу; порошина. * У порівняннях. Чує він себе таким слабим, Безсильним і безвільним, мов пилина, Вітрами гнана (Іван Франко, XIII, 1954, 207); // перен. Хто-небудь маленький, незначний або щось нецінне, непоказне. Що ж ти таке тут, пилина світова, царю земний, чоловіче? Коли твій розум не збагне того світового простору, твої очі не проглянуть його пустоти, твоя думка не досягнейого краю (Панас Мирний, IV, 1955, 323); Рідні мої простори.. Сам я без вас — пилина, 3 вами — в мільйонах — сила (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 88). ♦ Ні (ані) пилини — зовсім нічого. За чумаком добре жити.. На оборі ні шерстини, А в коморі ні пилини! (Українські народні ліричні пісні, 1958, 526); — Гей Антоне, Антоне, мій невдалий господарю?! Весна прийшла, а в нас ні зернини, ні пилини (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 6); Пилині не давати (не дати) упасти (сісти і т. ін.) — оберігати від усяких неприємностей, труднощів і т. ін. — А тут один іде [пан].. Перед ним папи біжать та народ розпихують і позаду всіх штовхають, так що пилині не дадуть на ньому сісти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 283).