Пе́сик, -ка, м. 1) Ум. отъ пес. Песика б’ють, а левик боїться. Ном. № 3902. 2) Клочекъ волосъ у виска. 3) — на оці. Бѣльмо. Грин. II. 319. 4) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. МУЕ. III. 17. Щух. І. 255.
