Переболіти

Переболіти, -лю, -лиш, гл. 1) Переболѣть, перестать болѣть. Болит та й переболит. Фр. Пр. 103. 2) Изболѣться, изстрадаться. Моя душа переболіла, моє серце схне. МВ. II. 41.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник

1. Перенести яку-небудь хворобу. Все якась невдача так і тягне чоловіка за поли: то худібка переболів, то щось не вродить, а щось град виб'є чи сонце випалить (Михайло Стельмах, I, 1962, 567); // перен. Особливо гостро, тяжко пережити що-небудь. Я пережив, переболів чимало! Було там дещо радості, краси, Але найбільше по хребті вдаряло (Іван Франко, X, 1954, 200); [Ві ра Михайлівна:] Заці три доби скільки я передумала й переболіла! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 454). ♦ Переболіти душею (серцем) — пережити велику тривогу, страждання. Тихович потішавсь якмога швидше покинути село, де зазнав стільки сумних пригод, де стільки витерпів, переболів душею (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 230); Спам'яталася [Гандяючиха]: до кого вона говорить? .. Ні, краще замовкнути, краще серцем переболіти їй, як розчинити колотнечу з дітьми! (Григорій Косинка, Новели, 1962, 156).

2. розм. Перенести багато хвороб. Дитина переболіла багатьма хворобами; // Перенести яку-небудь хворобу (про всіх або багатьох). Усі діти переболіли скарлатиною; // Перенести біль (про всі або багато частин тіла, про всі органи). Все переболіло: і голова, і руки, й ноги.

3. тільки 3 ос. Перестати боліти. Сидить Семен там [за клунею], зігнувшись, поклав голову на коліна й гуде. Гуде й гуде — вже й спина переболіла і сліз нема, а він гуде (Степан Васильченко, I, 1959, 327); — А як везти? Може, хай переболять [зуби] трохи? — Дамо коней. Везіть... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 439). ♦ Душа переболіла; Серце переболіло — хтось пережив почуття тривоги, туги. — Мамо, мамо! Скажіть мені словечко, скажіть! Моя душа переболіла... моє серце ехне! (Марко Вовчок, I, 1956, 264); Скільки сліз вилила за ним! А скільки серце в мене переболіло, як пішов він на чужину! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 108); Вони [діти] — це її геть спрацьоване серце, що перемучилось їхніми вітрянками та коклюшами, переболіло за їхні двійки й закохання (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 62).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 128.