Пеклування

Пеклува́ння, -ня, с. Заботы, попеченіе.

Сучасні словники

ПЕКЛУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.

1. про кого — що, за кого — що, ким, чим. Виявляти увагу, турботу про потреби кого-, чого-небудь. Насті спершу трохи чудно було, що про неї так піклуються (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 71); — Спасибі вам, що ви так піклуєтесь за його [нього] (Панас Мирний, I, 1954, 283); Слава про бессарабського народного месника, який карав панів і піклувався долею бідних, прийшла на одеські береги (Юрій Смолич, V, 1959, 28); // без додатка. Виявляти неспокій з приводу влаштування кого-, чого-небудь, клопотатися про когось, щось. Стара Морозиха піклувалася все: — Може б ти, дочко, прилягла трохи? (Андрій Головко, II, 1957, 382).

2. коло кого — чого. Дбаючи про кого-, що-небудь, робити послуги, допомагати, створювати необхідні умови і т. ін. — Та таки й дитина, Хоча воно вже й підросло, Та все ж таки треба Коло його піклуватись (Тарас Шевченко, I, 1963, 313).

3. за ким — чим. Бути в стані тривоги, тривожитися, хвилюватися через кого-, що-небудь. В Зеленій горці.. за святом пан сам піклувався (Панас Мирний, IV, 1955, 160); — Вся рота з тебе очей не зводить, ..всі товариші піклуються за тобою... (Олесь Гончар, III, 1959, 303).

Ілюстрації

Зовнішні посилання

1. Академічний тлумачний словник української мови