Пашіти, -шу, -шиш, гл. 1) Издавать сильный запахъ. Погана смердюча горілка аж із рота пашить. 2) Пышать, бить (о пламени). А полум’я з рота так і паше, так і паше. Рудч. Ск. II. 31.
