Патолоч
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Па́толоч, -чі, ж. 1) Истоптанное поле, потрава. Рк. Левиц. 2) Мѣсто, гдѣ съѣдено хищнымъ звѣремъ животное съ остатками на немъ. (Вовк) тут, бо де б йому діваться, ось свіжа патолоч. Алв. 92. Вовк, казав би, задавив лоша, була б патолоч. Волч. у. 3) Остатки послѣ сбора конопли. Брацл. у.
