Пастівни́к, -ка́, м. = Пастівень. Шух. І. 168. Константиногр. у. Дивлюсь у пастівник, а він коня собі лагодить. Федьк. Пустив коника до пастівника, а сам пішов у сад виноград. Лукаш. 153. Ум. Пастівничо́к.
