Палій

Палій, -лія, м. 1) Поджигатель. Він палій, бо підпалив жида. Екатериносл. у. 2) = Паликопа. ХС. І. 77.

Сучасні словники

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ПАЛІ́Й, я́, ч. Той, хто зробив підпал. Денис кинув гасити [клуню].. та й сіпнув свата Манойла за рукав: — Треба паліїв шукати (Гр., II, 1963, 301); Погасив я вогонь мерщій, притоптав, піском закидав. А хлопці за палієм навздогін. Та де! Ніч хоч в око стрель. Не спіймали (Жур., Вечір.., 1958, 349); // перен. Той, хто підбурює на що-небудь; підбурювач. Не насильникам і паліям реакції відбудовувати руїни (Еллан, II, 1958, 243); Сьогодні я у мирній праці, Кажу лукавим паліям: — Із шкіл своїх, своїх палаців Я ні цеглини не віддам! (Нагн., Вибр., 1957, 136).

Палі́й війни́ — той, хто веде пропаганду загарбницької війни або підготовку до неї. Палії нової війни — вороги нашої весни (Укр.. присл.., 1955, 431); Люди знали одне, що стріляти в радянського сержанта міг тільки фашист, воєнний злочинець, палій війни (Гончар, І, 1954, 467).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 29.

Палій, лія, м.

1) Поджигатель. Він палій, бо підпалив жида. Екатер. у.

2) = Паликопа. ХС. І. 77.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 89.

"Словопедія"

ПАЛІЙ Те саме, що мантія чернецька ПАЛІЙ підпалювач, б. з. паликопа, г. полум'яр; (заворушень) заводій, підбурювач.