Паламарчук

Паламарчук, -ка,

Зміст

палама́р «служитель православної церкви, що допомагає священикові під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник»

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову із середньогрецької;
- сгр. παραμονάριος «наглядач церкви» є похідним від παραμονή «перебування, зберігання», що складається з компонентів παρα- «при, поряд, біля» і μονή «перебування на місці; зупинка, затримка», пов’язаного з μένω «стою на місці, залишаюся, перебуваю», спорідненим з лат. maneo «залишаюся», дінд. ав. дперс. man- «залишатися, чекати», вірм. mnam «тс.»;
  - р. [понома́рь], др. парамонарь, пономаръ, п. pałamar (з укр.), pałamarz, цсл. парамонарь, пономарь;