Пакут

Словник Грінченка

Пакут, -та, м. Пучекъ, связка. Мнж. 188.

Сучасні словники

СЛОВА СИНОНІМИ

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПУЧОК, чка, чол.

1. В'язка однорідних предметів. — Ой, цюро ж мій молодесенький! Подай мені лучок та тугесенький, Подай мені тугий лучок І стрілочок цілий пучок! (Думи та історичні пісні, 1941, 170); От і положили її [відьму]; по два парубка сіло на руки і на ноги, а два узяло здоровенні пучки різок та й почали чистити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 185); Над ганком висіли важкі кетяги пов'язаної в пучки калини (Михайло Стельмах, II, 1962, 371); Чаплиних білих пер пучок на шапці квітне, — За кожне не один заплачено дукат (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 323); * У порівняннях. Намисто червоніло на білій свиті, як пучки калини (Нечуй-Левицький, II, 1956, 122); // Однорідні предмети, скручені, зібрані в жмуток. Я нариваю цілі пучки цвіту яблуні, повні руки, і несу в хату (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 420); Край степовий! Ой та вітер дикий, рвучкий! Як ударить — телефонні струни рве, крутить в пучки! (Павло Тичина, I, 1957, 139); Технічне льняне волокно складається з волокнистих пучків, склеєних у стрічки, довжина яких залежить від довжини стебла льону (Технічні культури, 1956, 14); * У порівняннях. Під стелею скупо, ніби пучок червоних ниток, світилися лампочки (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 124).

2. Сукупність чого-небудь, що розходиться з однієї точки, з одного джерела. Сонце, наче діжа, котилося аж по землі, розстилаючи навкруги пучки щирозлотого проміння (Панас Мирний, III, 1954, 298); Нишпорячи по судну, він знайшов якесь скельце, і виявилось, що воно має властивості лінзочки, якою можна зібрати промені пучком і навести їх на край холоші, і матерія починає тліти.., (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 317); Використовуючи пучки прискорених частинок, можна одержувати різного типу мезони (Наука і життя, 8, 1962, 10); // Листя, трава, волосся і т. ін., що росте з одного місця, розходячись в різні боки. Тиснулося бадилля високих гірських лопухів з білявим листям .. та ще якогось високостеблого зілля з пучками здорових жовтих квіток на вершку (Іван Франко, III, 1950, 10); Приятель мій, сопучи, хапав руками пучки очерету, підтягаючи вперед човна (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 409); Січкар.. посміхається круглим видом, на якому ворушиться чорний пучок бороди (Михайло Стельмах, II, 1962, 36).

3. Група м'язових, нервових та ін. тканин, волокон, розташованих у вигляді довгастих скупчень, шнурів. Кожна живильна артерія супроводжується двома венами, закладеними, як і артерія, у товстих пучках сполучної тканини (Олександр Богомолець, Вибрані праці, 1969, 39); Обличчя [у Корчагіна] довге, ледь повісповане, зліплене з пучків м'язів та кісток (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 250).

4. розм. Те саме, що букет 1. Копронідос держав у руці здоровий пучок півонії, нарцисів та тюльпанів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 366); Входить Іван. У руках пакунки з кондитерської і пучок квітів (Іван Микитенко, I, 1957, 481).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 411.

Ілюстрації