Ошукувати

Ошукувати, -кую, -єш, сов. в. ошука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Обманывать, обмануть. Чуб. І. 170. Не йми віри запорожцям вони тебе у очевидьки ошукують К. ЧР. 301. Чи він продає, чи він купує, то все не на користь собі, усяке його ошукає, аби хто схотів. МВ. II. 21.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОШУКУВАТИ, ую, уєш, недок., ОШУКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Вводити кого-небудь в оману діями або словами; обманювати, обдурювати. — Не вийде, — категорично заперечив Черниш. — Народи порозумнішали. Тепер вони не дозволять ошукувати себе (Олесь Гончар, III, 1959, 420); Ідуть вона дорогою, Стали почувати, Аж пан собі задумує Хлопа ошукати... (Степан Руданський, Тв., 1950, 121); Хіба вона може ошукати, хіба можуть сказати неправду її чесні очі? (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 78). 2. Дійти нечесно, вдаючись до обману, шахрайства; обдурювати. Ось они [вони] позаводили шинків без ліку, стали ошукувати вас усілякими способами (Іван Франко, I, 1955, 125); Чи він продає, чи він купує, то все не на користь собі, усяке його ошукає, аби хто схотів (Марко Вовчок, I, 1955, 280). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 838.

Словопедія

ОБШУКУВАТИ , ОШУКУВАТИ

       ОБШУКУВАТИ – ОШУКУВАТИ 
       Обшукувати, -ую, -уєш, обшукати. Робити обшук; оглядаючи все, старанно шукати когось, щось: обшукувати кімнату, обшукувати затриманого, обшукувати ліс. 
       Ошукувати, ошукати, розм. Обдурювати, діяти нечесно: ошукувати (ошукати) покупця.

Публічний електронний словник української мови

ОШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.

1. Вводити кого-небудь в оману діями або словами; обманювати, обдурювати. — Не вийде, — категорично заперечив Черниш. — Народи порозумнішали. Тепер вони не дозволять ошукувати себе (Гончар, III, 1959, 420); Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж пан собі задумує Хлопа ошукати… (Рудан., Тв., 1956, 121); Хіба вона може ошукати, хіба можуть сказати неправду її чесні очі? (Хижняк, Килимок, 1961, 78).

2. Діяти нечесно, вдаючись до обману, шахрайства; обдурювати. Ось они [вони] позаводили шинків без ліку, стали ошукувати вас усілякими способами (Фр., І, 1955, 125); Чи він продає, чи він купує, то все не на користь собі, усяке його ошукає, аби хто схотів (Вовчок, І, 1955, 280).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 838.

Ошукувати, кую, єш, сов. в. ошука́ти, ка́ю, єш, гл. Обманывать, обмануть. Чуб. І. 170. Не йми віри запорожцям — вони тебе у очевидьки ошукують К. ЧР. 301. Чи він продає, чи він купує, то все не на користь собі, усяке його ошукає, аби хто схотів. МВ. ІІ. 21.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 84.

Словник української мови

ошукувати -ую, -уєш, недок., ошукати, -аю, -аєш, док., перех., розм.

1) Вводити кого-небудь в оману діями або словами; обманювати, обдурювати.

2) Діяти нечесно, вдаючись до обману, шахрайства; обдурювати.

Ілюстрації