Опісля

Опісля́, нар. Послѣ. Як би не перебірала ізперва, то б опісля не жалкувала. Ном. ст. 168.

ОПІСЛЯ, присл., прийм., розм. Те саме, що після 1, 2. Дивись, щоб не помиливсь, а опісля не журивсь (Номис, 1864, № 5859); Василь радів і сам не знав чому: сьогоднішньому дню чи, може, тим дням, що прийдуть опісля (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 266); Опісля свят аж породила Настя сина (Панас Мирний, IV, 1955, 69); Опісля втомлюючої війни з комарами всі засинали непробудно (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 111); Усе повиїдають [спині] і носом копають такі нові грядки, що лиха матері опісля них хазяйка і у два дня [дні] у лад доведе (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 173).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 714.