Опікунка

Опікунка, -ки, ж. Опекунша. Мусіла слухати старших сестер як опікунок. Левиц. І. 307.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Іншими мовами
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ОПІКУ́НКА, и, жін. Жіночий рід до опікун. Не забувала [Войцехова] як опікунка сиріт щомісяця зголошуватися до каси по пенсію, що на них припадала (Іван Франко, VI, 1951, 167); Княгиня Єва на диво швидко заспокоїлась, навіть міцно стиснула руку своїй опікунці (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 50).

[ОПІКУ́Н, а, чол.

1. Той, хто виявляє, піклування про кого-небудь, доглядає когось. — Марусю, — припинив її.. за лікоть парубок. — ..Ти не виривайся вперед... — О! І ти вже, як мама! от мені лихо з тими опікунами! .. (Гнат Хоткевич, I, 1966, 108); // Той, хто постійно наглядам за кимось, здійснює контроль за чиїмись діями, вчинками і т. ін. — Що ти мені мораль читаєш? — спалахнувши, вигукує Маковей. — Завзялися, опікуни! І ти цієї, і Хома цієї, і всі цієї!.. Шануйся, дивись, бережись!.. Сам уже не малий, розумію дещо! (Олесь Гончар, III, 1959, 301).

2. юр. Особа, що здійснює опіку (у 3 знач.). [Писар:] Кажете, се вашої дочки материзнина, над дочкою є опікуни, вони не позволять ґрунту обтяжувати (Іван Франко, IX, 1952, 75); На сьомому році Люба залишилась сиротою. Громада призначила їй громадських опікунів (Михайло Стельмах, I, 1962, 343).]

Ілюстрації

Медіа

Іншими мовами

Англійсько-український перекладач

Опікун,-ка - Guardian (англ.)

(Я законний опікун Тома. - I'm Tom's legal guardian.)

Російсько-український перекладач

Опікунка - Опекунша (рос.)

(Роздумуючи над тим, не забула про свою опікунку. - Думая об этом, она не забывала про свою опекуншу.)

Див. також

http://nadrda.gov.ua/prava-ta-oboviazky-pikluvalnykiv-ta-o/

https://changeonelife.ua/ua/opika

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 713.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 57.
Орфографічний словник української мови. 2005.